економічні і соціальні умови розміщення містоутворюючої бази

Великі ТВК створюють економічну базу кількох групових систем, які становлять регіональну систему населених місць. 1.4. Регіональні системи - основа територіального розвитку країни. Взаємне узгодження (координація) великих, середніх і малих групових систем винне здійснюватися на основі формування регіональних систем населених місць, які охоплюють країну в цілому або економічний регіон країни. Найважливішою складовою міста є містоутворююча база - виробничі території. Профіль міста визначає склад його виробничої бази. гігієнічні умови і для праці, побуту й відпочинку населення. Інженерне. обладнання міст слід проектувати комплексно, створювати кооперовані системи.

Містоутворююче підприємство — підприємство в містах обласного або районного значення, кількість працівників яких (з урахуванням членів їхніх родин) становить не менше половини населення адміністративно-територіальної одиниці, на території якої вони розташовані. Містоутворюючі підприємства тісно пов'язані з мономістами, які розбудовують навколо виробничих об'єктів для розселення робітників. У таких поселеннях містотворчі функції панують над містообслуговчими: слабко розвинута невиробнича інфраструктура

1 схема – центральне розміщення містоутворюючих об'єктів у селитьбі. Переваги: скорочення трудових зв'язків, можливість включення виробничих будинків у композицію міської забудови. Недоліки: утруднення розвитку виробничої зони й організації транспортних під'їздів до неї, імовірність забруднення повітряного середовища міста 3 схема - секторне розміщення містоутворюючих підприємств у селитьбі. Переваги:: сприятливі умови для врахування панівних вітрів, можливість розвитку кожної зони. Недоліки: надмірна концентрація місць прикладення праці у значних та найзначніших містах; 4 схема - однобічне (торцеве чи рівнобіжне) розміщення позасельбищної зони стосовно селитьби.

економічну - створення умов для раціонального розміщення і розвитку продуктивних сил; екологічну - визначення оптимальних умов з охорони навколишнього природного середовища. В даний час існують такі форми розселення Містоутворюючі фактори - елементи господарства, які викликають необхідність будівництва нових або розвитку існуючих населених місць. Місто виникає там, де є додаток праці для населення. Це можуть бути промисловість, сільськогосподарські підприємства, будівельно-монтажні організації, підприємства транспорту, курортна справа, освіта, туризм і т.д. Підприємства, які складають основну програму праці населення, складають містоутворюючу групу.

Працюючих на об'єктах містоутворюючей бази називають містоутворюючими кадрами, або містоутворюючей групою населення [3,9] . Структура містоутворюючих кадрів для різних міст неоднакова і змінюється за складом і співвідношенням окремих категорій залежно від величини міста, його ролі в системі населення, природних умов та ін. Уточнення стану населення для кожного місця здійснюється на основі соціальних, техніко-економічних розрахунків з огляду на конкретні місцеві умови. При проектуванні міста робиться розрахунок проектної чисельності населення на першу чергу, на розрахунковий термін і для визначення перспектив розвитку міста.

У кризовому стані в умовах малих міст знаходяться процеси у сфері зайнятості населення. Головними чинниками кризи на ринку праці для малих міст є монопрофільність виробництва, незбалансованість структури господарства. Розвиток сфери зайнятості населення та формування ринку праці малих міст досягається за рахунок забезпечення раціонального розміщення продуктивних сил та їх подальшого розвитку з урахуванням збереження навколишнього середовища. Основою стабілізації та покращення життєвого рівня населення малих міст служить необхідність докорінного покращення соціальних умов життя людей. Цей фактор є основним при вирішенні якісно нового підходу до розвитку малих міст.

Соціальна спрямованість розвитку і розміщення продуктивних сил логічно випливає з необхідності загальної соціалізації економічної системи. Соціальна спрямованість передбачає насамперед таке РПС регіону, яке б давало змогу забезпечити повну продуктивну зайнятість трудоактивного населення регіону. Доцільність соціальної спрямованості розміщення і розвитку продуктивних сил регіону вимагає: інтенсивного розвитку соціальної інфраструктури, зниження екологічного навантаження на певні території; формування раціональної системи розселення; збільшення місткості регіонального ринку праці.

Умови розміщення обєктів торгівлі, суспільного харчування, видовищних установ і т.п. у різних районах безпосередньо впливають на результати діяльності цих обєктів і характеризують визначені соціальні зручності у районах забудови. Оцінка територій міста в цьому випадку виражається розміром доходу, одержуваного від обєктів обслуговування, розташованих у районі, що приходяться на 1 га території, і визначається по формулі (2.2): , (2.2). де: Z - оцінка територій щодо економічного ефекту від розміщення обєктів обслуговування в плані міста, млн. грн./га; Д - величина річного доходу підприємства; і..

Розміщення продуктивних сил здійснюється у просторі, що характеризується багатомірністю, має власні специфічні закони і закономірності розвитку, їх необхідно враховувати як у наукових дослідженнях, так і в практиці розміщення виробництва. Розміщення продуктивних сил - це наслідок впливу як об'єктивних законів і закономірностей, так і суб'єктивної волі людини. Закон- це необхідне, істотне, стійке, повторюване відношення між явищами у природі і суспільстві. В свою чергу закономірністьце об'єктивно дійсний, повторюваний, істотний зв'язок явищ природи з громадським життям.

Чим кращі умови для розвитку бізнесу, тим кращими є умови для МЕР громади. Умови для розвитку громади забезпечуються великою кількістю складових: національною та місцевою владами, зрілістю громадянського суспільства, культурою та готовністю місцевих громад приймати на себе відповідальність за управління розвитком території, якістю життя сьогодні і у майбутньому тощо. Загалом, успішність сталого розвитку залежить від успішності МЕР, особливо від умов, в яких перебуває бізнес.

«Економічна і соціальна географія», «Географія». Тижневих годин для денної форми навчання: аудиторних – 3 години в. 5 семестрі, 2 години в 6 семестрі самостійної роботи студента –. Типи міст за містоутворюючими функціями. Формування міських агломерацій. Регіони з найбільш високою концентрацією міського населення. Економіко-географічна характеристика трьох металургійних баз України: Донбас, Придніпров‘я, Приазов‘я. Підприємства бездоменної металургії. Проблеми і перспективи розвитку чорної металургії України.

Зміст економічної оцінки ПРП визначається економічною ефективністю та соціальною вигодою від використання ресурсів, тобто в оцінці їх суспільної споживчої вартості. Економіко-географічна оцінка складається з величини запасів природних ресурсів, потреби в них і можливостей використання. Узагальнюючим показником економічної оцінки природних ресурсів доцільно вважати вартість валової продукції, виражену в загально державних або (у випадку відсутності) регіональних кадастрових цінах, розрахованих методом ранжирування наведених витрат.

Економічне районування і територіальна організація продуктивних сил. Наукові методи аналізу розміщення продуктивних сил і рівнів економічного розвитку регіонів. Лекції 1-2 Вступ2 Предмет, метод і завдання дисципліни3 Основні категорії та поняття теорії РПС3 Предмет, об єкт і міждисциплінарність курсу5 Література6 Завдання курсу в сучасних умовах8 Теорії та концепції розміщення продуктивних сил10 Етапи формування науки про вивчення продуктивних сил10 Аналіз класичних теорій розміщення виробництва14 Сучасні концепції розміщення продуктивних сил22 Закономірності, при З точки зору економічної науки розміщення це водночас і процес, і результат розподілу.

В основу закономірностей розміщення продуктивних сил покладено економічні закони. Закономірності розміщення виробництва — категорії того самого порядку, що й економічні закони розвитку суспільства, і є їх модифікацією, що обумовлено своєрідністю розміщення виробництва на території країн, його значною територіальною диференціацією в розрізі економічних районів. Ця своєрідність зумовлюється складними взаємозв'язками розміщення продуктивних сил з географічним середовищем і залежністю розміщення окремих виробництв від локальних природних умов і ресурсів; значними регіональними відмінностями..

Соціальним умовам регіону та проблемам міжрегіонального ринку. В основі територіального поділу праці лежать оптимальна спеціалізація народного господарства та ефективні внутрішньо- і міжрегіональні економічні звязки. Оптимальність розміщення виробництва означає вибір найкращого варіанта не лише з наявних, а з усіх можливих. Оптимальність враховує необхідність не лише економічного ефекту, а й соціального та екологічного. В США на базі Гарвард-ського універси-тету та Масачу-сетського техно-логічного інституту в м. Бостон ств науково-дослідний парк «Шоссе-128» з виробництва міні-компютерів.

Мета: формування знань щодо теоретичних і практичних засад територіальної організації продуктивних сил України сучасного стану та напрямів регіонального розвитку економіки а також мислення та свідомості економістів. Завдання: засвоєння теорії регіональної економіки і регіонального розвитку наукових засад регіональної економічної політики; оволодіння знаннями про територіальну і галузеву структуру господарського комплексу України та її регіонів; об'єктивну необхідність раціонального та

Макроінструменти регіонального економічної політики являють собою диференційовані по регіонах параметри й умови загальнодержавної податкової, кредитної, інвестиційної і соціальної політики. Так, для стимулювання економічного росту або з метою підтримки проблемних регіонів установлюються знижені ставки податків на підприємництво, пільгові кредитні ставки, нормативи прискореної амортизації, пільгові транспортні тарифи.

Фактори, або чинники розміщення виробництва – це природні, економічні і соціальні умови певної території, які визначають доцільність розміщення саме тут певних підприємств, установ, тощо. Повний усесторонній аналіз впливу чинників, досягає знизити собівартість продукції, запобігти негативним екологічним, соціальним, економічним наслідкам виробництва. При визначенні основних чинників розміщення виробництва важливими поняттями є матеріаломісткість (кількість сировини або матеріалу затрачених на випуск одиниці продукції), собівартість, енергомісткість, водомісткість, працемісткість, наукомісткіст