принципи класичної парадигми юриспруденції

Парадигми. Від типу наукового юридичного мислення залежить "арсенал" парадигм, які існують у юриспруденції. Парадигма при цьому розглядається як комплексна й суттєва характеристика тієї чи іншої наукової дисципліни в певну історичну епоху. Така характеристика, як правило, пов'язана з існуванням певних домінуючих наукових теорій, шкіл, напрямків досліджень тощо, які успішно вирішують експериментальні і теоретичні наукові проблеми, формулюють їх у межах цієї наукової традиції. У понятті парадигми виділяються такі основні аспекти: ¨ "символічні узагальнення" - формально а

Юриспруденция, так же, как и любая другая научная дисциплина, вырабатывает и опирается на определенные исходные положения, кᴏᴛᴏᴩые, по нашему мнению, можно назвать парадигмами юриспруденции. Так, на базе анализа истории развития юриспруденции к современному периоду стало очевидным, что гражданское общество может формироваться и нормально функционировать, опираясь исключительно на демократические законы. Кстати, эта же история свидетельствует о том, что тоталитаризм и правовое государство будут антиподами.

Основою принципів і методів класичної методології юриспруденції є діалектика Просвітництва та гносеологічні константи філософської думки Модерну, що. 7. У підрозділі 1.1 «Парадигми некласичної методології юриспруденції» зазначено, що проблема істини, у тому числі істини в правовому дискурсі в межах некласичної парадигми методології юриспруденції, вирішується в залежності від соціокультурного контексту. Парадигма є світоглядною та науковою моделлю, котра протягом тривалого часу домінує в науковому співтоваристві, і щодо підходу виступає як більш високий рівень методології юриспруденції, який зумовлює саму постановку проблеми, що досліджується.

ОСНОВНЫЕ ПОСТКЛАССИЧЕСКИЕ МЕТОДОЛОГИЧЕСКИЕ ПАРАДИГМЫ СОВРЕМЕННОЙ ЮРИСПРУДЕНЦИИ. Постклассическая методология, в том числе и современной юриспруденции, — это неоднородное, можно сказать, полипара- дигмальное образование. Хотя разные направления юридической постклассической методологии объединяет общее концептуальное основание, они отличаются акцентами на те или иные стороны изучения права. Наиболее интересными и перспективными методологическими подходами в современной постклассической юриспруденции представляются семиотико-лингвистическая, дискурсивная, прагматическая, конструктивистская, комму

ЮРИСПРУДЕНЦІЇ. Рубіж тисячоліть визначив початок нової історичної епохи, іменованої постмодерном. Пост-модерн, зокрема, пов'язаний із твердженням змін у праві і державі, оскільки повсюдно визначилась певна неефективність функціонування права і держави. Діалог, що розгорнувся, між цивілізаціями і культурами, виводить до формування парадигми партнерських відносин, заснованої на прагненні досягти взаєморозуміння, компромісу у формуванні «загальної мови», згоди думок і дій із протилежною стороною.

Expert: paradigm of law and public administration. № 2 (8) – квітень 2020. Електронне наукове видання підготовлене у науковому партнерстві. із Всеукраїнською Асамблеєю докторів наук з державного управління. Київ Видавництво Ліра-К. Експерт: парадигми юридичних наук і державного управління : електронне наукове видання : збірник. – 2020. – № 2 (8) – квітень. – Київ : Видавництво Ліра-К, 2020. – 261 с.

Створення “класичних соціологічних парадигм” М.Вебера, Е.Дюркгейма, В.Парето та інших ініціювали відповідні зрушення в соціологічних пошуках юристів[27]. Цим на десятиліття було визначено переважаючий теоретичний характер європейської соціології права, що відрізняло її від американської традиції. Р.Паунд – одна з ключових фігур американської соціологічної юриспруденції. Його прийняття соціологічної парадигми було обумовлене розчаруванням в традиційних методах правових досліджень. Принципи – це вихідні моменти юридичного доказування, що присутні як в судочинстві, так і в законотворчості. Саме завдяки принципам юристи мають змогу диференцьовано розглядати справи.

Парадигма - Cистема форм, уявлень та цінностей одного поняття, які відображають його видозміну, історичний шлях, заради досягнення ідеального поняття. Розуміння сутності права або праворозуміння є початковою, вихідною категорією юриспруденції. В межах розуміння сутності права знаходиться першоджерело проблемності юридичної науки. Тому засобом забезпечення розвитку правознавства є вирішення проблеми праворозуміння.

Юриспруденція (юридична наука) - це система знань про державу і право. Юридична наука вивчає право як особливу систему соціальних норм, окремі структурні підрозділи права, будова, сутність і функціонування держави. Сучасна юриспруденція являє собою розгалужену систему знань про державу і право. 3. Зміст методології юриспруденції: концептуальні ідеї, методологічні принципи і методи, підходи. Методологія юриспруденції - це система підходів, методів і принципів наукового вивчення державно-правових явищ. Важливе місце в методології теорії держави і права займають юридичні концепції і парадигми. Концепція - це науково обгрунтоване тлумачення явища.

Основи класичної парадигми організації. Фундамент класичної теорії управління заклали представники першого покоління - Тейлор, Файоль і Вебер, і зробили вони це ще в першій чверті XX століття. Дослідження представників другого покоління - Урвіка, Гюліка, Муні і Рейлі - велися вже в рамках оформилася програми. Свої зусилля вони спрямували на розширення і деталізацію вихідних принципів, уточнення понять і методів, підвищення практичних можливостей інструментів. Частково подібною роботою займалися навіть піонери нового рухи. Так, Джилбретт поширив раціональні прийоми роботи Тейлора нові області,

Методологія правопізнання Євгена Ерліха: некласична парадигма. Із позицій системного підходу до правопізнання та структурно-функціонального аналізу права з’ясовуються історичні та загальнонаукові передумови появи концепції «живого права» Є.Ерліха, розкривається зміст його методологічного підходу до правопізнання та визначається його типологічна належність. Обґрунто-вано висновок, що Є.Ерліх став предтечею відкриття принципу доповнюваності онтологічної сутності об’єктів пізнання некласичного типу наукової раціональності. Ключові слова: «живе право», «онтологічний плюралізм», принцип доповнювано

парадигма — сукупність загальновизнаних на цьому етапі розвитку юриспруденції взаємозалежних наукових досягнень, наукових теорій і відповідних їм правил, стандартів, методів наукових досліджень (інше визначення: модель постановки проблеми і її рішення). Найважливішою парадигмою для юриспруденції є тип праворозуміння (природно-правовий, етатистський і соціологічний), що визначає смислову модель юридичного пізнання. Зміна загальновизнаної парадигми характеризується як наукова революція; концептуальні ідеї — початкові міркування про право, деякі програмні припущення, передбачення (наприклад — іде

Багато чого нової парадигми методології юриспруденції як стій- з того, що новоєвропейська наука раніше відкидала кої дослідної бази, забезпеченої філософськими, як ненаукову помилку традиціоналістських культур, загальнотеоретичними та галузевими досягненнями неочікувано починає резонувати з новими ідеями [12, с. 34] переднього плану. Більшість традиціоналістських Однією з основних відмінних рис постнекласич- культур завжди виходили з того, що природний світ, ного типу раціональності є перехід до синергетики – у якому живе людина – це живий організм, а не зне

парадигма — сукупність загальновизнаних на цьому етапі розвитку юриспруденції взаємозалежних наукових досягнень, наукових теорій і відповідних їм правил, стандартів, методів наукових досліджень (інше визначення: модель постановки проблеми і її рішення). Найважливішою парадигмою для юриспруденції є тип праворозуміння (природно-правовий, етатистський і соціологічний), що визначає смислову модель юридичного пізнання. Зміна загальновизнаної парадигми характеризується як наукова революція; концептуальні ідеї — початкові міркування про право, деякі програмні припущення, передбачення (наприклад — іде

Соціологічна юриспруденція. Криза юриспруденції понять (юридичного позитивізму), викликаний відривом права від реальної дійсності, привів до бурхливого розвитку соціологічного правознавства, яке розглядало право в контексті соціальних інтересів, зв'язку з соціальними явищами. Прагматична юриспруденція Роско Паунда. Американський правознавець, професор Чиказького і Гарвардського університетів Р. Паунд (1870-1964) був одним з провідних теоретиків школи соціологічної юриспруденції. Соціолого. гію права Паунд виклав в п'ятитомної роботі "Юриспруденція" (1959 рік). Принцип доцільності права становить основу його технократичної, інструментальної інтерпретації права.

Юриспруденція, юридична наука, правознавство — комплексна суспільна наука, система знань про об'єктивні закономірності (необхідності) і випадковості виникнення, розвитку і функціонування права і держави в їхній структурній єдності, їхнє місце і роль у суспільному житті. Історично як самостійна галузь суспільствознавства юриспруденція виникла в Стародавньому Римі: наприкінці IV — початку III ст. до н. е. з'явився термін «юриспруденція», а до початку I століття до н. е. відбулося її оформлення як

Стара парадигма, побудована на ідеях класичної механіки, може служити фундаментом лише для такої системи організації повсякденного досвіду, яка є корисною, але спрощеною. Нова парадигма принципово відрізняється від неї, по-перше, тим, що в центр уваги дослідника ставляться не об'єкти, а взаємодія між ними. Друга нова сутнісна характеристика сучасної парадигми полягає у зміщенні акценту зі стану на процес, на спрямованість часу й необоротність змін. До нової парадигми науки ввійшло розроблене синергетикою положення цро те, що суперечності є наслідком відкритості та неврівноважності систем. Останні й слід розуміти як найглибше джерело розвитку.

Основні функції загальнотеоретичної юриспруденції. Предмет загальнотеоретичної юриспруденції. Первинне та похідне виникнення держави. Ознаки соціальних норм та їх різновиди. Аксіоматичні засади(постулати) права. Парадигми право розуміння. Основні типи праворозуміння. Ціннісно-нормативне праворозуміння. Принципи і функції правотворчості. Поняття та ознаки юридичного процесу. Види юридичного процесу.

Антропологічний підхід у юриспруденції - Правова антропологія як галузь філософії права. - Антропологічні властивості права і держави. - Права людини: антропологічна характеристика. 4. Основні концепції та парадигми. 2. Визначте спільне та відмінне у поняттях «метод», «принцип», «підхід». 3. Охарактеризуйте діалектичний метод пізнання та визначте його структуру. Тема 2. Класична, некласична і посткласична (постмодерністська) методологія в освоєнні правової реальності. 2. Визначте переваги та недоліки принципів класичної та постмодерністської методології. 3. Керуючись принципом плюралізму, охарактеризуйте різноманітність джерел права. 4. Складіть таблицю “Принципи юридичної науки”. Принцип. Зміст принципу.

Визначено, що принцип субсидіарності та свобода розсуду держави обумовлюють покладання основної відповідальності за розвиток позитивних зобов’язань на національні органи влади, які, з урахуванням пріоритетів та ресурсів держави, мають забезпечити ухвалення належного законодавства («національної правової рамки») та запровадження ефективних засобів національного захисту, необхідних для забезпечення реальної свободи та автономії особи. Розкрито національні правові рамки виконання таких зобов’язань й умови здійснення судового контролю за їх дотриманням на національному рівні з окремим фокусом на к

Класична (традиціоналістська) школа поєднує в собі теорії ідеалізму та реалізму. Історія міжнародних відносин – це історія невпинної боротьби двох парадигм, двох систем поглядів щодо основ міжнародного порядку та засобів стабілізації міжнародних відносин. Одна парадигма – парадигма політичного ідеалізму, прихильники якої вважають, що стабільний міжнародний порядок може бути побудований і збережений лише з врахуванням універсальних моральних принципів та правових норм, що на них базуються. Теорія ідеалізму зазнала жорсткої кризи, яка виявилася у скепсисі до неї та трансформації позицій аналітик

Принцип взаємодоповнюваності методів. Сучасний теоретико-правовий дискурс і інтегративна юриспруденція. Методологічні джерела сучасного європейського права: давньогрецька філософія права, римське позитивне право і християнська етика. Парадигма – сукупність сталих загальнозначущих правил, теорій, методів, схем наукової діяльності, що передбачає єдність у тлумаченні юридичної теорії, в організації емпіричних досліджень та інтерпретації її результатів. Парадигма права у класичній філософії права. Класична європейська юриспруденція про ідею права, її філософське обґрунтування, об’єктивний характер, феноменологічну даність, про постійні та змінювані елементи права.

Генезис науково-практичної парадигми конституціоналізму. Конституціоналізм належить до тих фундаментальних цінностей світової культури, які людство удосконалює протягом всієї його історії. Теоретичні витоки конституціоналізму закладено в юридико-правових, філософських, істо-ричних, культурологічних поглядах мислителів минулого. Так, у період античності виникає юриспруденція як система понять і кате-горій, яка дає змогу аналізувати та синтезувати уявлення про правила співжит-тя, засновані на принципі формальної рівності, рівної міри свободи, визнання і захисту індивідуальних інтересів. Формується римське право, затверджуєть-ся раціоналістичний підхід до права.